Іван Франко "Суд святого Николая" (п'єса)

Суд святого Николая 

http://www.i-franko.name/uk/Dramas/SudSvjatogoNykolaja.html

Іван Франко

Драматичний образок

Особи

Святий Николай.

Ангели (3).

Чорт.

Дід Вакула, водоноша, старий, згорблений.

Марися, дівчинка, убрана по-міщанськи, убого, але чисто.

Орися, Павлусь – діти Робітника

Максим, їх батько.

Михась, паничик, чепурний, гордий.

Олюня, слушна дівчина (около 12 літ), з інтелігентної верстви.

Сцена представляє кімнату, святочно прибрану й освітлену. В глибині підвищення, на котрім стоїть золочений трон. По боках коло підвищення два стільці. Коли піднесеться заслона, сцена пуста, за сценою чути дзвінок. Входить св. Николай в звичайнім костюмі і ангел з великою книгою під пахвою. 

Св. Николай

Ось нині власне рік минув,

Як на землі я тутка був,

Як дітям дари я давав,

До праці всіх я загрівав,

Наказував їм чесно жити,

Від зла тікать, людей любити.

Ну, хто послухав моїх слів?

Ось нині власне день наспів

Розвідатись, чи підросло

Добро в їх душах, а чи зло?

Скажи-но, ангеле, торік

Що я найліпшому прирік? 

Ангел

(стає коло стільця направо і розвертає книгу)

В моїм протоколі запис є такий:

«Каже руським дітям Николай святий:

«Хто в сім році зробить найдобріше діло,

Най в мій празник стане перед мене сміло –

Чи панич, чи хлопський син, чи ремісник,

Той дістане славний, славний медяник». 

Св. Николай

Ну, медяник ми принесли:

Препишно в нас його спекли.

Свята Софія розчинила,

Свята Надія замісила,

Свята Гафія в піч саджала,

Свята Палага украшала,

Свята Варвара Великая

Його мигдалем обтикала.

Свята Марія Єгипетська

його виймала із припічка,

Сама ж пречиста Божа Мати

Благословила його взяти

На втіху добрим діточкам.

Кажи внести його тут нам! 

Ангел

(дзвонить три рази)

Ви, небесні слуги, закликаю вас!

Медяник препишний принесіть до нас!

Входять два ангели, несучи стільчик, накритий вишиваним рушником, ставлять його перед св. Николаєм, кланяються і відходять. По хвилі входять знов, несучи на рушнику величезний медяник, що виображує св. Николая, ставлять його на стільчику, кланяються св. Николаєві і стають набоці. 

Св. Николай

Ось медяник. А де ж ті діти,

Кому його нам присудити? 

Ангел

Вони є зібрані і ждуть. 

Св. Николай

Ну, добре, зачинаймо суд!

(Входить на підвищення і сідає на троні.) 

Їх по одному кличте тут,

Най кожде скаже, що зробило

За рік якесь найліпше діло,

А ми се все розберемо

І медяник найліпшому дамо. 

Чортик

(вбігає з лівого боку)

Ай вай, що я чую, отче Николаю!

Ви на суд засіли – я о тім не знаю!

Суд – то важна справа, легко попектися.

Як же ж то без мене може обійтися?

Таже діточок тих добре я пильную,

Що котре зле зробить – все собі нотую.

А й такі бувають, що брехати люблять…

Ну, при мні не збрешуть і слова погублять. 

Ангел

Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь!

За дітей своїх я й крихти не боюсь. 

Св. Николай

Ну що ж, як суд, най буде повний суд!

Ти, ангеле, за адвоката будь,

А чорт, що всьому злому голова є,

Най їх оскаржує, як знає. 

Чорт

(чухається в потилицю)

Правду вам сказати, отче Николаю,

Адвокатське діло більше я кохаю,

Бо у мене слово так липке й моторне:

Біле зробить чорним, а знов білим чорне.

Ну, та вже вам нині вчиню вашу волю

І свою чортівську відіграю ролю.

(Сідає на стільчику наліво.) 

Св. Николай

Хто перший з черги, тут явися! 

Марися входить.

Хто ти? 

Марися

Я дівчина Марися. 

Св. Николай

Чим є твій татко? 

Марися

Я не маю татка. 
 

Св. Николай

А де живеш? 

Марися

Ось тут десята хатка. 

Мамуня шиють, я ходжу до школи. 

Св. Николай

А добре вчишся? 

Марися

Не зовсім. Ніколи

Часу не маю вільного, бо є

Ще братчик менший: як прийду додому,

Не дасть на руки взятися нікому,

Як лиш мені – спокою не дає. 

Св. Николай

Скажи ж мені, Марисю мила,

Ти в тім році доброго зробила? 

Марися

(глядить на нього здивовано)

Я… я… нічого. 

Чортик

Ну, а чого ж прийшла сюди, небого?

Чого нам дармо забираєш час?

Марш геть! Сей медяник небесний не для вас! 

Ангел

Не кричи, антипку! Добра се дитина.

Добрих діл у неї повна кожда днина.

Рано в школі вчиться, а прийде додому,

Мусить буть за няньку братчику малому.

Хоч сама мала ще – мамі помагає.

Бігає, трудиться, в хаті прибирає.

Хоч не раз голодна, не доспить, іззябне,

Хоч маленьке тіло струджене послабне,

То вона все тиха і охоту має. 

Чорт

Чи в тім є заслуга, то й сама не знає. 

Св. Николай

Досить! Марисю, сядь ось тут.

Хто другий там іде на суд? 

Михась

(паничик, входить гордо, кланяється чемно і стає перед св. Николаем)

Я Михась зовуся,

В школі пильно вчуся.

Мене любить тато –

Я у них один;

Тож в день іменин

Я дістав багато

Всяких подарунків,

Забавок, пакунків,

Від вуйка Семена

Срібного гульдена.

Та в нас в сутерені

Бідарі злиденні:

Швець жиє й шевчиха,

В них маленькі діти;

Бруд там, холод диха,

Ані що одіти,

Хліб сухий з водою –

Се їдять звичайно.

Вздрівши се случайно,

Я над їх бідою

Зжалувавсь і дав

Їм свої всі гроші.

«На, старий, і справ

Чобітки хороші

Тій малій дитині!» –

Я шевцю сказав.

От таке-то діло

Я зробив і сміло

Тут являюсь нині. 

Чорт

Гарно, синку, гарно

Ти зробив і слушно!

А в шевцеву хату –

Часто йдеш ти там? 

Михась

Ні, не каже тато,

Та й не рад я й сам,

Бо там кірно, парно,

Брудно, зимно й душно. 

Св. Николай

Досить! Михасю, сядь ось тут!

Хто третій там іде на суд? 

Дід Вакула

(з коромислом входить)

Я старенький дід Вакула,

Що біда мене зігнула.

Не за себе я приходжу,

Хоч там нині студінь, фуга,

А за хлопчика одного… 

Св. Николай

Де ж той хлопчик? 

Дід Вакула

Втік, драбуга! (194) К З

Не хотів іти. 

Св. Николай

Для чого? 
 

Дід Вакула (198) К З

Вперся: «Не піду, та й годі.

І нічого я такого

Не зробив, щоб там ставати». 

Ангел

Він не рветься к нагороді. 

Чорт

Знає, що ні за що й брати. 

Св. Николай

Що ж він доброго зробив? 

Дід Вакула

Се я хочу розповісти.

Вчора рано вітер вив,

А мороз, мов хоче з’їсти,

Ожеледа під ногами…

До криниці з коновками,

Як звичайно, я плетуся –

Прошу панства, се мій хліб,

Водоношею зовуся,

З коновками ляжу в гріб.

Та нараз серед дороги

Як поховзнувсь – грим на лід!

З коновок вода розлялась…

Я силкуюсь встать на ноги –

Де там, мов на склі лежу,

А довкола сміх і галас:

«Дід санкуєсь! Впився дід!» 

 Мучивсь, мучивсь я – гляджу,

Аж і Гриць тут коло мене –

Се таке хлоп’я злиденне,

Сиротисько, без кута.

Де жиє – ніхто не знає,

Чим жиє – ніхто не дбає,

А пуста біда, пуста!

«Грицю, – прошу, – порятуй!»

А він: «Діду, потанцюй!»

«Грицю, серце, поможи!»

«Діду, трошка ще лежи!»

«Грицю, змерзну! Ти не смійся!»

«Діду, хухай та й загрійся!»

Я заплакав – що й казати,

Бо почав вже замерзати. 

 Аж тут чую: Гриць при мні.

«Що ти, діду? Ну, дивіться!

Хочеш тут до ночі гріться?

Ну, вставай, опрись на мні!»

І маленькими ручками

Він підняв мене на ноги,

Підпровадив шмат дороги

Аж до хати. «Ну, старий,

Роздягнись та кості грій,

Я тим часом з коновками

Попрацюю». Та й побіг,

Десять раз води придвигав

В ті доми, де я не міг.

Аж тоді назад приплигав,

Двадцять центів виклада:

«На, старий, – отсе за воду!»

І заким я вспів озватись,

Він драпнув – хтозна-куда. 

Чорт

Дармо, діду, ти трудився!

Гриць урвитель, пустошак

Не дістане нагороду. 

Ангел

А я думаю не так.

Правда, лихом він кормився,

Ріс в погорді, сам один, –

Та в душі його займився

Ясний огник співчуття,

І тепер вже він не згасне,

Розростесь в огнище ясне,

Станесь добрим, чесним він. 

Чорт

Я би мусив буть не я,

Сли б його не звів до зла. 

Св. Николай

Годі! Се потому будем розбирати.

Чи ще хто на суд наш забагає стати? 

Орися і Павлусь входять. 

Орися

Наш татко вислав нас ось тут

На суд святого Николая. 

Чорт

Що ж принесли ви на той суд? 

Павлусь

Ми не для себе, ми є свідки.

Олюнька наша золотая

Зробила нам добро велике,

То ми за ню йдемо свідчити. 

Ангел

А де ж вона? 

Орися

Ані крихітки

Не хтіла йти сюди, та татко

Її веде. 

Св. Николай

Кажіте ж гладко,

Що там таке вона зробила? 

Орися

Ще як наша бідна мама проживала,

Золота Олюня часто в нас бувала,

Бавилася з нами, хлібця нам давала.

А як мама вмерла, занедужав тато,

Ми добра від неї дізнали багато.

Без її опіки ми б погибли певно,

Її татко доктор – то просила ревно,

Щоб лічив татуня, сам платив аптику,

Від нас, дітей, нужду відвертав велику.

І в своєї мами Олюнька кохана

Молока і хліба дістає щорана,

З обіду, з вечері решту діставала

І все нам носила, все нас доглядала.

Та подужав татко, геть пішов із хати,

Став ходить по місті, роботи шукати.

Та нема роботи, татко слабовитий,

До тяжкої праці не хотять приймити.

Так три дні ходив він, тяжко зажурився,

Жить з ласки Олюні – на те не годився.

Та й вона щось рідше почала вчащати,

Мов зовсім хотіла нас вже попрощати.

От учора вийшло – ми весь день не їли.

Татко бігав зичить – зичить не схотіли.

Вечором приходить мов із хреста знятий:

«Бідні мої діти, йдіть голодні спати!»

Ми лягли, у хаті зимно, нічим вкритись.

Татко став о стіни головою битись.

Втім розкрились двері, і тихенько-тихо

Всунулась Олюня. «Ну, скінчилось лихо!

Діти, ось вечеря, а для вас, Максиме,

Татко має службу. А дітьми отсими

Ви вже не турбуйтесь – я їх забираю

І сама над ними всю опіку маю». 

Максим

(робітник, веде за руку Олюню)

Ось є наш рятунок – ся дівчина мила,

Без неї б нас нині вже могила вкрила! 

Олюня

Ти мовчи, Максиме! Дякуй татка мого.

Чи ж без нього вам я помогла би много?

Адже й кришки хліба я не заробляла

Того, що вам в вашім горі подавала. 

Ангел

Але душу маєш ти любові повну. 

Олюня

Що ж, мені се чинить радість невимовну,

Як лиш можу другим добре щось зробити,

Особливо ж бідних, скорбних звеселити. 

Чорт

Тут її заслуги я зовсім не бачу:

Вже така вродилась, таку має вдачу. 

Св. Николай

Досить! І ось вам присуд мій:

Марисю, медяник не твій.

Ти добре діло робиш – так,

Та се лиш є покори знак.

Михасю, для медяника

Твоя заслуга не така:

Случайно ти добро зробив –

Дав гроші так, як би згубив.

А Гриць – що маю з ним почать?

Зробив він добре – що й казать,

Зробив добро зі співчуття –

Сього замало ще, дитя.

Олюню, там в куті не стій,

Зближися – медяник є твій.

Лиш той хвали моєї варт,

Хто не случайно, не на жарт,

Не з привички, не для відплати,

Не з жалю, а як дітям мати,

З любові, що пройма нутро,

Так робить другому добро. 

Олюня

Отче Николаю! Вниз мене гне туга:

Більша твоя ласка, ніж моя заслуга.

Против твого суду я не смію стати,

Та собі не хочу медяник сей взяти.

Адже всі ті діти, що тут є в тій хвилі,

Не одно в тім році добро ізробили.

Най же всі сьогодні спільну втіху мають

І тебе як свого батька споминають.

Тож я прошу, отче, суд такий покласти:

Медяник най буде всім по рівній части. 

Св. Николай

Так, дитино люба! Добра твоя справа,

Всіх любити рівно – то найкраща слава.

Край же медяник сей, роздавай рівненько.

А ви, руські діти, слухайте пильненько!

Чи добро, чи лихо, чи яка година,

Будьте все з собою як одна родина.

Любіться всі разом, бо кругом злі люде, –

Коли серед своїх любові не буде,

То чужі вас певно не будуть любити,

З ваших сварок скористають, щоб вас всіх згубити.

Св. Николай сходить зі свого престолу, ангели зносять медяник і прочі дарунки на залу, всі сходяться туди, Олюня розділюе медяник, загальна розмова, дітські забави, співи і т. д.

---

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Дзвінок», 1895, № 24, с. 369 – 379.

П’єса виставлялася наприкінці 1896 р. у Львові та Чернівцях.

Подається за першодруком.

«Дзвінок» – двотижневий ілюстрований журнал ліберально-буржуазного напряму для дітей та юнацтва, виходив у Львові у 1890 – 1914 рр.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 24, с. 346 – 358.

Казки про Святого Миколая та дідька

Казка 1

Заклад з дідьком

Колись, дуже давно, як Миколай ще мандрував по світі, він зустрівся з дідьком.

- Доброго дня Миколай – привітався дідько. - А чим ти займаєшся?

- Я? Та так собі, мандрую, – відповів Миколай. - Де не зайду, там і добре, що отримаю, від того і щасливий.

- О! То мало б бути дуже нудно! – з насмішкою вигукнув дідько. – Я маю добру ідею! Знаєш яку?

- Навіть не уявляю.

- Давай поб’ємося об заклад. Тоді і час ітиме скоріше.

- Про мене, час і так іде своїм плином дуже добре, але, якщо хочеш, то давай закладемося.

- Чудово! – втішився дідько. - Але хто виграє – той зможе з’їсти переможця!

Св. Миколай та маленький Тарасик

Св. Миколай та маленький Тарасик

Іде святий Миколай полями, лугами, а за ним поспішають янголи, які несуть дарунки для добрих, чемних дітей
Ходить святий Миколай по всіх-усюдах, минає хати, палаци, села, міста, роздає дарунки, благословляє і втішає бідних та нужденних.

Так він зайшов до села, у якому під самим лісом стояла хата. Двері відчинені, на порозі сидить хлопчина, босий, розхристаний, у подертій одежині і вдивляється в небо, в ту молочну дорогу, що з небесних палат веде на землю.

Легенда про дитинство святого Миколая

Легенда про дитинство святого Миколая

Нічого не бракувало малому Миколі - ні гарної одежі, ні смачної їжі. Та він був сирота, бо рано вмерли тато й мама. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Часто виходив він на вулицю зі свого гарного будиночка і грався з дітьми. Це були діти вбогих батьків і жили в темних, глиняних хатах, спали на долівці і нерідко йшли голодні спати. Часто траплялось, що їх батько не заробив навіть на шматок хліба для них. Жалів їх Микола і не знав, як їм допомогти.

Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати і писати. Одного разу читав він разом із учителем Св. Письмо. "Коли ти робиш добро, то нехай твоє правиця не відає, що робить лівиця..."

Микола замислився.

- Як це розуміти? - спитав учителя.

- Коли робиш добре іншому, то не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитися своїми добрими вчинками.

Св. Миколай покровитель мандрівників. 22 травня (9 травня).

Св. Миколай покровитель мандрівників

(легенда)

Протягом багатьох століть з уст в уста переказується історія про подорож отця Миколая до Палестини — землі, де народився Ісус Христос.

Шлях туди далекий і нелегкий, багато днів потрібно було плисти кораблем. Якось отець Миколай сказав своїм супутникам, що скоро почнеться велика буря. Але ніхто йому не повірив, бо стояла чудова тиха погода. Однак не минуло й години, як небо вкрилося чорними хмарами і подув сильний вітер.

Мандрівники страшенно перелякалися. Отець Миколай сказав, щоб не падали у відчай і надіялись на Божу допомогу, а сам почав молитися. Несподівано море заспокоїлося і настала велика тиша.

Св. Миколай утихомирює бурю

Люди раділи і дякували Богові та святому Миколаєві за чудесний порятунок. Ніхто не міг зрозуміти, як Миколаєві вдалося передбачити бурю, а ще більше, як він зміг її утихомирити.

З того часу всі подорожуючі просять благословення у святого Миколая. Тож і Ви, коли вирушатимете у мандрівку, не забудьте взяти зі собою маленьку іконку святого Чудотворця і попросити його про опіку. Нехай святий Миколай випросить у Господа щасливої дороги.

Св. Миколай покровитель моряків

22 травня - весняного Миколая

В народному календарі в Україні , як відомо, існує два Дні Святого Миколая, це зимовий Миколай (5/19 грудня) та весняний або "літній", теплий (9/22 травня). Весною церква вшановує перенесення мощей Миколая чудотворця з міста Лікія до італійського міста Барі, що дало назву українському місту Бар.

Ідея для святкування
Відвідати фестиваль, що проходить 8-9 травня в італійському м. Барі. Або відвідати українське місто Бар.

Вперше це свято було встановлено папою Урбаном ІІ в ХІ столітті. До українського церковного колендаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем при кінці ХІ ст., тож в Україні цей день святкувався.
 
 Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи - "щоб нечиста сила коней не мучила". В народі уклалося декілька приповідок з цієї нагоди:
"Прийшов Миколай - коней випасай", "Юрій з теплом, а Микола з кормом", "Святий Юрій пасе корів, а Микола - коней".

 Ідея для святкування

Де можна покататися на конях в Києві.

 
Від цього дня починали стригти овець і сіяти гречку, тож склалася приповідка: "До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!"

Ідеї для святкового дитячого столу

Гречана каша з молоком
Приготувати молочну гречану кашу дійсно легко і дуже швидко! Як саме? Дізнайтеся в рецепті!
Рецепт >>> Гречана каша з молоком >>>




Гречка з підливою для дітей
М'ясна підлива для дітей готується трохи інакше, ніж для дорослих. Всі тонкощі в рецепті!
Рецепт >>> Гречка з підливою для дітей >>>




Гречка з м'ясом для дітей
Корисна гречка плюс смачне м'ясо - і прекрасний обід для дитини готовий!
Рецепт >>> Гречка з м'ясом для дітей >>>





Дитяча запіканка із гречки з куркою
Перед такою ароматною і смачною запіканкою не встоїть навіть найбільш затятий любитель солодощів...
Рецепт >>> Дитяча запіканка із гречки з куркою >>>



 http://www.russianfood.com/recipes/bytype/?fid=986

 http://www.povarenok.ru/recipes/dishes/other/?searchid=516


На Київщині і на Поділлі у цей день був звичай робити "заздравні" (щоб усі були здорові) обіди, які називалися нікольщиною. Звідси пішла ще одна приповідка: "Понаставляли тих мисок, як на нікольщині!"

 Ідея для святкування
Піти на пікнік з друзями за теплої погоди

 
 Головним охоронцем від лиха підводних злих сил і покровителем у благополучному плаванні по ріках і морях для козаків у ХV - ХVІIІ ст. ст. був Святий Миколай. Святий Миколай Чудотворець, Архієпископ Мірлікійський ІV користувався на Русі винятковою популярністю, набувши значення національного святого.

Глибинні джерела всенародного шанування святого пов'язані з Києвом, де формувалися і звідки поширювалися його культ та легенди про чудеса. Особливо відомим було "Чудо про немовля в Києві", що датується дослідниками не пізніше 1091 р. В легенді розповідається про чудесне врятування Святим Миколаєм дитини, яка потонула в Дніпрі і потім була знайдена у Софійському соборі в Києві. Врятоване немовля лежало під іконою чудотворця, яка одержала назву Миколи Мокрого, бо "дитя лежаще мокро". Ікона розміщувалась на хорах Софії Київської у вівтарі Святого Миколая до 1943 року. Зараз місцезнаходження цієї чудотворної ікони невідомо.

Київська ікона святого Миколи (Мокрого), Х століття

Київська ікона святого Миколи (Мокрого) — найдавніша відома чудотворна ікона святого Миколая, перша чудотворна ікона Русі, найшанованіша святиня Софії Київської.
 
У давнину, напроти того місця на Дніпрі, де тонула чудесно врятована дитина, була зведена дерев'яна церква Святого Миколая. У ХVІІ ст. на її місці збудовано кам'яний храм Миколи Набережного.

Церква св. Миколи Набережного

 Ідея для святкування

Відвідати богослужіння на честь Св. Миколая

 
Ікони з образом Святого Миколая є одними з найбільш поширених в Україні, починаючи з ХІ ст. Традиційно Святий Миколай зображується у вигляді сивого старця у святительському, тобто єпископському одязі. У нього невелика округла кучерява борідка і високе чоло суворого богослова-мислителя. В лівій руці святий тримає Біблію, а правою - благословляє. На багатосюжетних іконах "Миколай з житієм" ми зустрічаємо його спасаючим корабель, що терпить лихо. На одній з таких ікон другої половини ХV ст. з Львівського музею українського мистецтва Миколай зображений сидячим у кораблі серед моряків, переляканих неминучою загибеллю у водній безодні. Небезпечна ситуація, в якій вони знаходяться, підкреслена і парусом, зірваним штормовим вітром, і фігурами двох крилатих чортів, які розгойдують корабель. Одяг святого, над головою якого зображено німб, прикрашений хрестами. В лівій руці він тримає Біблію, а в правій - весло.

ілюстрація Наталії Климової

Подібну композицію знаходимо й на іншій іконі з того ж музею, яка датується другою половиною ХVІ ст. Зображений на ній Святий Миколай сидить в кормовій частині човновидного судна. Правою рукою він благословляє групу переляканих мореплавців. Навкруги голови святого сяє німб. Корабель, як і чайки запорізьких козаків, має однаково загострені ніс і корму. В центральній частині корпусу судна, що рухається вправо, розміщена мачта з парусом, наповненим вітром. На іконі кінця ХVІ - початку ХVІІ ст. ст. з П'ятницької церкви села Новий Яр, що поблизу міста Яворів, Святий Миколай зображений сидячим в носовій частині судна з веслом у правій руці. За ним на кораблі знаходяться четверо мореплавців, які молитовно підняли руки. Зліва й зправа від корабля - скелясті береги.

 На пізніших іконах та гравюрах Св. Миколай під час рятування ним кораблів зображався вже не серед моряків, а на березі або на небі. На гравюрі 1699 року Н. Зубрицького Св. Миколая зображено у правому верхньому кутку гравюри на хмарі з простягнутою для допомоги правицею. Під ним серед бурхливих хвиль моря потопає великий двощогловий корабель. На його палубі намальовані люди, які благають Св. Миколая про спасіння від погибелі у морській стихії.

 У віруваннях нащадків запорожців, чорноморських моряків і рибалок, зокрема одеських, ще на початку ХХ ст. було два Миколая: морський і мокрий. Морський Миколай управляв кораблями, а мокрий - морською стихією. Згідно з цими віруваннями, святі завжди присутні серед людей, але вони невидимі. Обидва Миколая мають величезну владу на морях, і тому до них треба звертатись з молитвами. Бажано було прикрашати образ Святого Миколая, відмічати свято цього святого, та ще й побудувати присвячену йому церкву. Під час штормів на морі українські мореплавці молились Святому Миколаю, а під загрозою потоплення корабля вони виносили його ікону на палубу і взивали до нього про спасіння.

 Ідея для святкування
Подарувати маленьку ікону Святого Миколая, книгу про його життя тим, хто святкує в цей день іменини.

Миколай, то покровитель водної стихії. Він опікується моряками та рибалками. 

22 травня за Юліанським календарем (9 травня за Григоріанським календарем) в деяких портових містах, де Св. Миколай вважається покровителем, на честь святого в давні часи моряки влаштовували пишне святкування.

День Святого Миколая (зимового)

http://mykolaj.lviv.ua/statti/narodna-tradytsiya-vshanuvannya-sv-mykolaya/

http://traditions.org.ua/kalendarni-sviata/litnii-tsykl/1746-22-travnia-den-sviatoho-mykoly-chudotvortsia

http://referatu.com.ua/oldreferats/128/122845

Житие Святителя Николая Чудотворца в живописи С. Ефошкина

 

Легенди про св. Миколая та св. Касьяна

Легенди про св. Миколая та св. Касьяна

Легенда 1

Св. Миколай (ікона з монастиря Святої Катерини, XIII століття)

Жили собі два праведники: Касьян і Микола. Почув про їх добродійні справи Господь і покликав їх до себе на розмову.

Одягнулися Касьян і Микола в білосніжні одежі і пішли до Бога. Коли проходили біля поля, то побачили, як старенька жінка орала землю і не могла плуг із землі витягнути.

— Давай поможемо їй, — звернувся Микола до Касьяна.

— Ой, що ти! Ми ж свій одяг помастимо, і які перед Господом станемо?

— Нічого, — відповів Микола. — Господь пробачить нам брудний одяг за доброту нашу.

І взявся сам допомагати старенькій жінці. Коли повернувся, то Касьян тільки головою похитав, побачивши його вимащений одяг.

Нарешті прийшли вони до Господа. Подивився на них Бог і сказав:

— Обидва ви мені дорогі і милі за ваші добрі діла. Віднині ви будете Святими і вас будуть прославляти люди. Дякую тобі, Касьяне, що ти зберіг свою одежу чистою і вшанував мене своєю акуратністю. Будуть святкувати люди у твою честь раз у чотири роки. А тобі, Миколо, дякую за те, що ти зберіг чистоту свого серця і любов до ближнього. За це будуть святкувати люди у твою честь два рази на рік.

І зрозумів тоді Касьян, що чисті помисли і добрі справи для ближнього миліші для Господа, ніж чисті руки і чиста одежа.

Легенда 2

Святий Микола-Чудотворець на небі не сидить, а тут, на землі, людям помагає. Не те, що Касьян — за панича убрався й до Бога пішов жалітися на людей: “Вони, — каже, — Миколу шанують, почитають, на його ім’я церкви будують, а мене не згадують!”

Св. Касьян

Бог вислухав Касьяна та й каже до янголів: “Покличте мені святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!” — Нема його на небі! — кажуть янголи. — А де ж він? — Пішов на Чорне море людей рятувати!

Спасение моряков
(Джентиле да Фабриано, ок. 1425)

— Почекай, — каже Бог до Касьяна, — Микола прийде, тоді поговоримо! За якийсь час Бог знову посилає янголів за святим Миколою. —Нема його, — кажуть янголи, — на землі людей від пожежі рятує!

Втретє посилає Бог янголів за святим Миколою. — Нема його, — кажуть янголи, — він кайдани розбиває, козаків із турецької неволі визволяє! Аж за четвертим разом з’явився святий Микола перед Богом: у старій свиті, мотузком підперезаний, чоботи в болоті та й руки в грязюці. — Де ти був? — питає Бог, а святий Микола йому відповідає: — Помагав мужикові віз із багна витягувати!

— Ось бач, — каже Бог до Касьяна, — за що його люди шанують? Він на небі не сидить, на землі діло робить, а ти паном одягнувся й тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене!.. Будуть тебе люди боятися, але не будуть шанувати”. 

Є багато народних легенд про святого Миколу-Чудотворця. А в Україні дітям у цей день роздають подарунки. Діти вранці встають і дивляться, що поклали батьки під подушку. Це від Святого Миколая.

* Словник. Касьян (Касіян) — його День припадає на 29 лютого, тобто один раз на чотири роки.