День Св. Луції (Лукії) свято на честь святої Люсії, що відзначається 13 грудня в скандинавських країнах — Швеції, Данії, Норвегії, а також у Фінляндії і на Сицилії, . Свята Люція шанується як католицькою, так і православною церквою.
13 грудня, Римсько-Католицька Церква відзначає літургійний спомин св. Луції, діви та мучениці. Її ім’я має коренем латинське lux – «світло». В українській мові ім’я прийнялося у формі Лукія.
Найстаріший життєпис св. Луції походить з V ст. Згідно з ним, Луція (ІІІ ст.) походила з відомої у Сіракузах родини і мала вийти заміж за юнака з не менш відомої сім’ї. Однак на гробі св. Агати в Катанії, куди Луція пішла у паломництво, аби просити про здоров’я для своєї мами, їй явилася сама Агата і заповіла дівчині мученицьку смерть. Сказала також готуватися до жертви, яка на неї чекає. Повернувшись у Сіракузи, Луція сказала, що не має наміру виходити заміж, роздала свій посаг убогим і склала обіт довічної чистоти. Кандидат у наречені доніс на неї як на християнку. Коли ж навіть тортури не примусили її зректися віри, Луцію стяли мечем. Це сталося 13 грудня бл. 304 року; було їй тоді 23 роки.
Смерть св. Луції оточена численними легендами, а даних про неї було настільки мало, що її ім’я навіть збиралися викреслити з Римського мартирологу (Церква не підтримує віру в легенди та вигадки). Однак 1894 року в Сіракузах археологи знайшли на цвинтарі св. Йоана стародавній напис грецькою мовою. Він говорив, що це поховання поставила Євстахія своїй пані Луції. Історичне існування святої було підтверджено віднайденням катакомби Луції з її склепом. Над її могилою ще у візантійські часи спорудили восьмикутну церкву (восьмерик) і велику базиліку. З часів св. Григорія Великого в Римському каноні перелічується ім’я Луції серед інших.
Про місце знаходження її реліквій є 2 різних перекази, що розходяться. Згідно свідчень Льва Марсікана ОБ, єпископа-кардинала Остії (помер у 1115-1117 рр.), Вони були з Сіракуз в 1038 р. доставлені до Константинополя. Звідти вони були нібито перенесені в 1204 р (четвертий хрестовий похід) у Венецію (спочатку в S.Giorgio Maggiore, 1860 г. - звідти в S.Geremia).
На противагу цьому Sigbert з Gembloux ОБ (помер в 1112 г.) повідомляє, що реліквії були у VIII ст. перенесені в Корфінум (нині Пентіма, провінція Л'Акуїла, Абруцці) і звідти в 970 р в монастир св. Вікентія в Меце.
Луція вже в давнину належала до найбільш улюблених святих. Вона була включена в канон маси (Святі Канони), відомо існування в Римі і Сіракузах по одному монастирю Луції біля 600 р. Луція з'являється також у циклі дів на мозаїках в Сент-Аполлінаре Нуово в Равенні (VI ст.). Гонорій I (625-638 рр.) спорудив на її честь у Римі церкву Св. Луції в Selce.
Особливо в Італії легенда про св. Люцію виявилася плідною для народної пісні і народної поезії, навіть на Данте вона справила вплив. За часів Середньовіччя шанування св. Луції пережило новий розквіт. День Луції (13 грудня) залишався до Григоріанської реформи календаря (в 1582 г.) днем зимового сонцестояння. Тому він вважався в адміністративній системі початком кварталу, як термін контрактів, а в шкільній справі - днем закінчення навчального року.
На іконах Св. Люция часто зображувалася з шиєю, пронизаною мечем, несучи два ока на блюді, в котлі над вогнем (що пов'язано з розповідями про її мучеництво). Тримаючи масляну лампу в руках, символ світла, що вказує шлях до Христа. З пальмовою гілкою та вінцем прославлених мучеників.
Вважається окровителькою селян, сліпих, блудниць, що каються, склярів, кучерів, швачок, нотаріусів, шкільних сторожів, шорників, кравців, писарів, швейцарів, ткачів.
Чехи вважають святу захисницею від відьом. У Моравії вважається, що для захисту від відьом треба з цього дня і до Різдва спалювати в каміні по одному поліну. Особливо шанували свято жінки і дівчата: в цей день не можна було прати і прясти. У Валахії навіть прядки прибирали на горище.
У хорватській Далмації і Славонії в цей день прийнято дітям дарувати подарунки. На острові Зларін діти кладуть шкарпетки під подушку перед сном, чекаючи, що свята Люсія принесе подарунки. Неслухняні діти в шкарпетці знаходять вугіллячко, діти, які добре поводилися в минулому році, отримують сушений інжир, мигдаль, волоські горіхи, яблука або цукерки. У північно-західній Хорватії в цей день господині печуть прісний кукурудзяний хліб, який всі члени сім'ї повинні з'їсти, щоб у господарстві все ладилося і не боліла скотина. У Джяково ряджена в біле «баба Лука» (хорв. Baba Luca) носила гарячі вугілля, щоб обпалити пальці неслухняним дітям, і особливо любила покарати дівчат, які ще не навчилися ткати. З цим днем також пов'язаний звичай гадати.
У Польщі в день святої Люції зрізали в саду гілки яблуні, ставили їх у воду або встромляли в мокрий пісок біля печі. Якщо вони розцвітали до Різдва - це віщувало хороший урожай. Дівчата зрізали гілки вишні: в одних районах Польщі гілка, що трозквітла до Різдва, обіцяла дівчині одруження, в інших регіонах була наче свідченням її цнотливості.
Свідченням великого культурно-історичного розмаїття католицької Італії є те, що традицї святкування Біфани, що приносить подарунки дітям, в день Богоявлення дотримуються не повсюдно. У деяких провінціях Ломбардії, Еміл'ї, Трентіно та ін. діти чекають, що 13 грудня до них прийде св. Луція (прост. Свята Лючія, "Санта-Лючія" - Santa Lucia).
Нерідко - це основний день, коли діти отримують подарунки, а на Різдво чи Епіфанію (Богоявлення) - або в меншій кількості або й зовсім не отримують. Традиція подарунків дітям тільки 13 грудня помітно превалювала до Другої світової війни. Це було чисто дитяче свято, а Різдво 25 грудня залишалося суто церковним ритуалом, сповненим високого духовного сенсу.
La copertina a colori (115 KB)
La vita di Santa Lucia da colorare (1,77 MB)
Очікування і зустріч св. Лючії (в італійському вимові) теж супроводжується своїми ритуалами, яких батьки, щоб доставити дітям радість, намагаються дотримуватись.
Діти вірять, що якщо вночі вони почули дзенькіт дзвіночків, то потрібно лежати дуже тихо, не підхоплюватися з ліжка, інакше святая Лючія розгнівається, кине в очі жменю золи і зникне, не залишивши дарів.
Cвятого Лючію зображують молодою жінкою із закритим вуаллю обличчям та масляною лампадою (символ Нареченої Христа).
Свято Святої Люсії в Швеції 13 грудня є важливою складовою Різдвяних традицій. Споконвіку в цей день носили білий одяг, пекли традиційну випічку луссекатт і співали пісні. Урочистості розпочинаються зазвичай вранці в сім'ї, і тривають у дитячих садках, школах і на роботі.
Цікаво, що найбільш шанованою св. Луція стала в Скандинавських країнах і насамперед у Швеції. Для шведів день св. Луції - це свято світла і святкових процесій. Ніхто абсолютно не впевнений, чому Свята Луція Сіракузська, ранньохристиянська свята, стала настільки шанованою в Швеції. Деякі вважають, що вона колись відвідала країну, інші вважають, що розповіді про її життя принесли в Швецію монахи-місіонери і історія її життя безмірно зачарувала шведів. Навіть притому, що в Швеції сповідують протестантство, і вона є більше світською країною, день Святої Луції - шанована традиція.
Чому цю святу зображають з вінком зі свічок? Луція носила їжу християнам, що переховувалися в катакомбах. Щоб освітити шлях і звільнити руки для своєї ноші, на голові у неї був вінок зі свічками. Але Луція була арештована, її катували, і вона загинула за християнську віру (в 303 або 304 році).
Це свято відзначається в Швеції з кінця XIX століття, а раніше в цей
же день населення країни святкувало закінчення сільськогосподарських
робіт і початок різдвяного посту.
Задовго до початку Адвенту по всій країні починає вибиратися Луція всієї Швеції. І ось 13 грудня найкрасивіші дівчата країни приїжджають до Стокгольма, щоб позмагатися за звання Луції цього року. Це своєрідний конкурс краси, але тут не місце яскравій косметиці і бікіні. Шведи пам'ятають, що свята є зразком чистоти.
Крім того, майбутній Луції належить не тільки помпезно пройти по головних вулицях міста, а й брати участь у благодійних проектах, відвідувати лікарні, притулки та будинки престарілих. Саме тому претендентці потрібні не тільки чудові зовнішні дані.
Вважається, що цей праздник прийшов з Німеччини. Прообразом Луції вважається «Christkindlein», маленька дівчинка, одягнена ангелом, що роздає подарунки.
Ніч на 13 грудня сприймається як найдовша ніч у році. Це повір'я зберіглося з XV століття. День пам'яті святої вважався днем перемоги дня над ніччю і зайвий раз підкреслювало, що вона приносить звістку про Світло і про Того, Хто переміг темряву, нагадує про Різдво, що наближається.
З 1724 року з дня св. Люсії в Швеції починаються зимові канікули. У цей день в студентських містечках прийнято вбиратися ангелами і співати пісні, що вихваляють професорів і дякують їм за отримані знання.
Рекорд Хöгберг, за національністю швед, а за покликанням генеральний директор «Ділового Петербургу», розповідає, що досить часто на день Святої Люсії в Швеції припадає вручення Нобелівських премій: «Люсії в білих сукнях з помічницями будять нобелівських лауреатів в 5 ранку, - розповідає він , - Нещодавно один лауреат з Іспанії, коли його таким чином розбудили, подумав зопалу, що потрапив в рай ».
Стосовно громадянського шведського свята, воно сформувався тільки в XX столітті. На Луцію одягли довге біле плаття з червоним поясом, а на голову їй поклали вінок з палаючими свічками. Під час грандіозної святкової ходи Луцию супроводжує свита з дівчат і юнаків, одягнених в білий одяг, що несуть в руках свічки.
У кожен дім приходить своя Луція. Зазвичай це старша донька в сім'ї. Рано вранці вона стукає в двері спалень домочадців і пригощає їх ароматною кавою, пряним печивом (pepparkakor) і традиційними булочками з шафраном (lussekatter).
І, звичайно ж, з кожного радіоприймача звучить Пісня Святої Луції, у якої італійський мотив і шведські слова .
Під час свята звучить багато пісень присвячених Люсії. Однією з найвідоміших є «Санкта-Люсія». Музика — Теодоро Коттрау, слова — Сігрід Ельмблад (переклад на українську Крупського Олега).
"Vitae Lux" / "Світло життя" ~~ Sissel
Sissel Kyrkjebø - Сесіль, відома норвезька співачка зі знаменитим сопрано, під час святкування Дня Св. Люсії в Солт-Лейк-Сіті, штаті Юта (США). Вона розповідає (рідною мовою) про історію свята, яке прийшло з північної Італії в інші країни, в тому числі в Норвегію. Вокал - латинською мовою.
Rick Steves 'European Christmas: Norway
Rick Steves розповідає про святкування дня святої Люсії та Різдва в Норвегії. Ви бачите, як проходить церемонія зі свічками і як вшановують Св. Люсію в норвезьких сім'ях. Місто Drøbak. Виконує хор дівчат з Осло.
"Santa Lucia": співають студенти в церкві Gamle Aker Kirke (Осло)
Луссекатт (швед. Lussekatt) — випічка, що прикрашена родзинками. Це традиційний шведський кондитерський виріб у формі оборотної латинської літери «S», що запам'ятовується своїм жовтим кольором завдяки тому, що додають у тісто шафран.
Луссекатт випікають до Дня святої Люсії, який відзначається в Швеції 13 грудня. До луссекатт подають каву або ґльоґ. Деякі п'ють «юльмуст», аналог українського квасу
Луссекатт швед. Lussekattor
— Борошно — 3-4 склянки
— Родзинки (дрібні без кісточок)
— 100 г — Яйце — 1 шт.
— Свіжі дріжджі — 25 г
— Масло вершкове — 50 г
— Молоко — 1 склянка
— Сир — 125 г
— Шафран мелений — на кінчику ножа
— Мелене насіння кардамону
— 1/2 ч. л.
— Цукор — 4 ст. л.
— Сіль — 1/2 ч. л.
Молоко злегка підігріти, додати розкришені свіжі дріжджі, цукор, порошок кардамону і шафрану, сіль. Всипати більшу частину просіяного борошна, влити розтоплене вершкове масло і замісити м'яке тісто, додаючи у міру потреби борошно. Накрити миску з борошном рушником і поставити в тепле місце на 1 годину. Потім, вимісити тісто, розділити на невеликі кульки. Можна розкотити кульки в джгути і сформувати з них булочки у вигляді латинської літери «S». Кожну булочку змастити збитим яйцем, прикрасити родзинкою і запікати при 200 °C приблизно 10 хвилин. Їх можна формувати по одинці, або зліплітати попарно (хрестиком), щоб вийшов древній символ сонця.
В енциклопедії символів такі булочки (різноспрямовані спіралі, з'єднані посередині) зустрічаються на грецьких вазах і символізують воду або море. Також їх знаходили на кам'яних гравюрах, виявлених на території сучасної Швеції, що відносяться до Бронзового віку.
Булочки св. Люції: На 12 булочок або на 1 хліб:
1 ч л шафрану
250 мл теплого молока
500 г борошна хлібного
7 г сухих дріжджів швидкої дії
1 ч л солі
50 г цукру
50 г несолоного масла, розтопленого
100 г сиру (або Quark)
1 яєчний жовток
жменю родзинок (для булочок)
Спосіб приготування:
1. Якщо робите пиріг з шафраном, змастити маслом форму для кексу місткістю 900 г; якщо булочки - змастити маслом деко. Замочити шафран в молоці на 5-10 хвилин.
2. Змішати борошно, дріжджі, сіль і цукор в мисці і зробити заглиблення в середині. Додати розтоплене масло в молоко з шафраном і перелити в глечик.
3. Додати сир (м'який творог). Перемішати, потім руками в борошні замісити тісто. Місити на поверхні, посипаній борошном, 10 хвилин. Покласти в миску, змащену маслом, накрити плівкою і залишити в теплому місці на 1 1/2 - 2:00 поки не підніметься. Обім'яти тісто.
4. Для хліба: сформувати тісто в буханець і покласти в підготовлену форму. Накрити нещільно плівкою і залишити в теплому місці на 45-60 хвилин, поки не підніметься за краї форми.
5. Для булочок розділити тісто на 12 шматків і розкачати кожен в прямокутник приблизно 20 см завдовжки. Закрутити кожен у формі S якомога щільніше. Покласти на підготовлений лист і накрити. Залишити на 30-45 хвилин, поки не піднімуться.
6. Тим часом розігріти духовку до 220 гр С. Булочки змастити жовтком, не даючи йому стікати на деко, інакше булочки прилипнуть. Запікати протягом 15 хвилин, потім зняти з дека і покласти на решітку.
7. Для хліба, знизити температуру до 200 гр С. Продовжувати запікати ще 20 хвилин. Охолодити на решітці.
175 г вершкового масла або маргарину,
300 г цукру;
170 мл теплого молока,
0,5 ч. ложки харчової соди;
225 г борошна,
2 ст. ложки меленого імбиру,
1 ч. ложка меленого запашного перцю,
1 ч. ложка суміші прянощів (кориці, гвоздики, мускатного горіха);
2 збитих яйця.
Приготування:
1. Покладіть масло і цукор у велику посуд і нагрівайте 3 хвилини, щоб тільки розтопити.
2. Підігрійте молоко протягом 20-35 (40) секунд і змішайте з содою.
3. Просійте борошно і спеції в розтоплену масляну суміш, додайте тепле молоко і збиті яйця, добре збийте, щоб вийшла однорідна маса.
4. Викладіть тісто в квадратне деко з довжиною сторони 23 см і поставте на решітку для смаження.
5. Випікайте при 420 °C (350 °C) протягом 10,5-15 (17) хвилин. Перевірте готовність, навіть якщо зовні пряник буде виглядати сируватим. Як тільки він почне рум'янитися по краях — діставайте з духовки.
6. Поставте на дротяну решітку і дайте охолодитися на деко. Він швидко стане хрустким.
7. Поріжте квадратиками або смужками.
8. Пряник буде смачніше і ароматніше, якщо він визріє в герметичній упаковці протягом 2 днів.
Борошно - 540 гр.
Вершкове масло - 182 гр.
Мед (вона пише, що в оригіналі меляса, але можна мед) -140 гр.
Тростниковий цукор - 126 гр.
Звичайний білий цукор - 50 гр.
Кориця - 1,5 ст. л.
Імбир - 1,5 ст. л.
Гвоздика мелена - 0,5 ч.л.
Розпушувач -10 гр.
Вода - 180 гр.
Спосіб приготування:
1. У каструлі нагріти воду разом з медом, цукром і спеціями і постійно помішуючи довести до кипіння.
2. Вимкнути, додати вершкове масло шматочками і помішувати, поки воно не розтане.
3. У зручну велику посудину всипати борошно і розпушувач і постійно заважаючи дерев'яною ложкою вливати тонкою цівкою гарячу медову масу. Помішувати до тих пір поки маса не стане однорідною. Накрити і поставити в холодильник на ніч.
3. Поверхню дошки посипати борошном і розкачати шар 2 мм. Чим тонше печиво, тим більш воно хрустке. Вирізати фігурки і запікати в гарячій духовці 170 ° С близько 10 хвилин.
4. Остудити і зберігати в коробці (полежавши пару днів пряники стають смачніші).
Юлмуст (швед. Julmust) — традиційний шведський газований безалкогольний напій на основі води, лимонної кислоти, карамельного барвника і прянощів (гвоздика, бадьян, кардамон). Зазвичай продається в крамницях. Нагадує український квас. Вживається в період пізнього адвенту і безпосередньо в католицьке Різдво, будучи невід'ємною частиною свята. У різдвяні свята юлмуст — найпопулярніший напій у Швеції і за кількістю продажів залишає далеко позаду навіть найбільш відомі марки газованих напоїв. Оригінальний повний рецепт юлмуста є таємницею і відомий лише виробникам. На етикетках напою часто зображується Юленіссе — шведський Дід Мороз.
В напій додавати після року витримки: • червоне вино • коричневий цукор
За бажанням ще: • сині родзинки, шматочки мигдалю
Змішайте алкоголь, додайте спеції, гострий перчик, родзинки, курагу і чорнослив. За бажанням можна додати апельсинову цедру. Отриману суміш перелийте в пляшку, закоркуйте і тримаєте в холодильнику протягом року. Намагайтеся струшувати вміст через день. Через рік відфільтруйте основу. Перед подачею змішайте основу з вином і коричневим цукром у пропорції: 10% основи, 85% червоного вина і 5% коричневого цукру. Підігрійте (не даючи кипіти) і подавайте за бажанням з родзинками і мигдалем.
Листівки з Днем Св. Лукії
http://laviedesparoisses.over-blog.com/article-sainte-lucie-113251448.html
http://scandistyle.ru/rozhdestvo-v-shvecii/
http://ww2.raccontidifata.com/2012/12/filastrocche-santa-lucia.html
http://www.biblekids.eu/saint.html
http://www.catherine.spb.ru/index.php/comments/lusy
http://www.christusimperat.org/ru/node/5060
http://www.liveinternet.ru/community/5182841/post361672341/
http://www.lulu.com/shop/anna-maria-perini/la-vera-storia-di-santa-lucia/ebook/product-21258173.html
Найстаріший життєпис св. Луції походить з V ст. Згідно з ним, Луція (ІІІ ст.) походила з відомої у Сіракузах родини і мала вийти заміж за юнака з не менш відомої сім’ї. Однак на гробі св. Агати в Катанії, куди Луція пішла у паломництво, аби просити про здоров’я для своєї мами, їй явилася сама Агата і заповіла дівчині мученицьку смерть. Сказала також готуватися до жертви, яка на неї чекає. Повернувшись у Сіракузи, Луція сказала, що не має наміру виходити заміж, роздала свій посаг убогим і склала обіт довічної чистоти. Кандидат у наречені доніс на неї як на християнку. Коли ж навіть тортури не примусили її зректися віри, Луцію стяли мечем. Це сталося 13 грудня бл. 304 року; було їй тоді 23 роки.
Смерть св. Луції оточена численними легендами, а даних про неї було настільки мало, що її ім’я навіть збиралися викреслити з Римського мартирологу (Церква не підтримує віру в легенди та вигадки). Однак 1894 року в Сіракузах археологи знайшли на цвинтарі св. Йоана стародавній напис грецькою мовою. Він говорив, що це поховання поставила Євстахія своїй пані Луції. Історичне існування святої було підтверджено віднайденням катакомби Луції з її склепом. Над її могилою ще у візантійські часи спорудили восьмикутну церкву (восьмерик) і велику базиліку. З часів св. Григорія Великого в Римському каноні перелічується ім’я Луції серед інших.
Про місце знаходження її реліквій є 2 різних перекази, що розходяться. Згідно свідчень Льва Марсікана ОБ, єпископа-кардинала Остії (помер у 1115-1117 рр.), Вони були з Сіракуз в 1038 р. доставлені до Константинополя. Звідти вони були нібито перенесені в 1204 р (четвертий хрестовий похід) у Венецію (спочатку в S.Giorgio Maggiore, 1860 г. - звідти в S.Geremia).
На противагу цьому Sigbert з Gembloux ОБ (помер в 1112 г.) повідомляє, що реліквії були у VIII ст. перенесені в Корфінум (нині Пентіма, провінція Л'Акуїла, Абруцці) і звідти в 970 р в монастир св. Вікентія в Меце.
Луція вже в давнину належала до найбільш улюблених святих. Вона була включена в канон маси (Святі Канони), відомо існування в Римі і Сіракузах по одному монастирю Луції біля 600 р. Луція з'являється також у циклі дів на мозаїках в Сент-Аполлінаре Нуово в Равенні (VI ст.). Гонорій I (625-638 рр.) спорудив на її честь у Римі церкву Св. Луції в Selce.
Особливо в Італії легенда про св. Люцію виявилася плідною для народної пісні і народної поезії, навіть на Данте вона справила вплив. За часів Середньовіччя шанування св. Луції пережило новий розквіт. День Луції (13 грудня) залишався до Григоріанської реформи календаря (в 1582 г.) днем зимового сонцестояння. Тому він вважався в адміністративній системі початком кварталу, як термін контрактів, а в шкільній справі - днем закінчення навчального року.
На іконах Св. Люция часто зображувалася з шиєю, пронизаною мечем, несучи два ока на блюді, в котлі над вогнем (що пов'язано з розповідями про її мучеництво). Тримаючи масляну лампу в руках, символ світла, що вказує шлях до Христа. З пальмовою гілкою та вінцем прославлених мучеників.
Вважається окровителькою селян, сліпих, блудниць, що каються, склярів, кучерів, швачок, нотаріусів, шкільних сторожів, шорників, кравців, писарів, швейцарів, ткачів.
Чехи вважають святу захисницею від відьом. У Моравії вважається, що для захисту від відьом треба з цього дня і до Різдва спалювати в каміні по одному поліну. Особливо шанували свято жінки і дівчата: в цей день не можна було прати і прясти. У Валахії навіть прядки прибирали на горище.
У хорватській Далмації і Славонії в цей день прийнято дітям дарувати подарунки. На острові Зларін діти кладуть шкарпетки під подушку перед сном, чекаючи, що свята Люсія принесе подарунки. Неслухняні діти в шкарпетці знаходять вугіллячко, діти, які добре поводилися в минулому році, отримують сушений інжир, мигдаль, волоські горіхи, яблука або цукерки. У північно-західній Хорватії в цей день господині печуть прісний кукурудзяний хліб, який всі члени сім'ї повинні з'їсти, щоб у господарстві все ладилося і не боліла скотина. У Джяково ряджена в біле «баба Лука» (хорв. Baba Luca) носила гарячі вугілля, щоб обпалити пальці неслухняним дітям, і особливо любила покарати дівчат, які ще не навчилися ткати. З цим днем також пов'язаний звичай гадати.
У Польщі в день святої Люції зрізали в саду гілки яблуні, ставили їх у воду або встромляли в мокрий пісок біля печі. Якщо вони розцвітали до Різдва - це віщувало хороший урожай. Дівчата зрізали гілки вишні: в одних районах Польщі гілка, що трозквітла до Різдва, обіцяла дівчині одруження, в інших регіонах була наче свідченням її цнотливості.
Нерідко - це основний день, коли діти отримують подарунки, а на Різдво чи Епіфанію (Богоявлення) - або в меншій кількості або й зовсім не отримують. Традиція подарунків дітям тільки 13 грудня помітно превалювала до Другої світової війни. Це було чисто дитяче свято, а Різдво 25 грудня залишалося суто церковним ритуалом, сповненим високого духовного сенсу.
Книжка-розмальовка про житіє Св. Люсії
La copertina a colori (115 KB)
La vita di Santa Lucia da colorare (1,77 MB)
Напередодні свята діти зазвичай пишуть до святої листи розповідають, як вони себе вели протягом року, і просять подарунки.
- Св. Лючія приїжджає на ослику, тому перед сном діти залишають для нього біля входу в будинок або під вікном миску з соломою і сіллю, морквину і великий кухоль води, а для самої Лючії кладуть печиво або цукерки. Якщо Святая Лючія приходила, на ранок миска виявиться порожньою, а на місці соломи лежатимуть подарунки.
Діти вірять, що якщо вночі вони почули дзенькіт дзвіночків, то потрібно лежати дуже тихо, не підхоплюватися з ліжка, інакше святая Лючія розгнівається, кине в очі жменю золи і зникне, не залишивши дарів.
Cвятого Лючію зображують молодою жінкою із закритим вуаллю обличчям та масляною лампадою (символ Нареченої Христа).
Італійські пісні про Св. Лючію http://ww2.raccontidifata.com/2012/12/filastrocche-santa-lucia.html
Цікаво, що найбільш шанованою св. Луція стала в Скандинавських країнах і насамперед у Швеції. Для шведів день св. Луції - це свято світла і святкових процесій. Ніхто абсолютно не впевнений, чому Свята Луція Сіракузська, ранньохристиянська свята, стала настільки шанованою в Швеції. Деякі вважають, що вона колись відвідала країну, інші вважають, що розповіді про її життя принесли в Швецію монахи-місіонери і історія її життя безмірно зачарувала шведів. Навіть притому, що в Швеції сповідують протестантство, і вона є більше світською країною, день Святої Луції - шанована традиція.
Чому цю святу зображають з вінком зі свічок? Луція носила їжу християнам, що переховувалися в катакомбах. Щоб освітити шлях і звільнити руки для своєї ноші, на голові у неї був вінок зі свічками. Але Луція була арештована, її катували, і вона загинула за християнську віру (в 303 або 304 році).
 |
| Святкування в шведському дитячому садку |
 |
| Святкова хода на свято Люсії у данській початковій школі |
Задовго до початку Адвенту по всій країні починає вибиратися Луція всієї Швеції. І ось 13 грудня найкрасивіші дівчата країни приїжджають до Стокгольма, щоб позмагатися за звання Луції цього року. Це своєрідний конкурс краси, але тут не місце яскравій косметиці і бікіні. Шведи пам'ятають, що свята є зразком чистоти.
Крім того, майбутній Луції належить не тільки помпезно пройти по головних вулицях міста, а й брати участь у благодійних проектах, відвідувати лікарні, притулки та будинки престарілих. Саме тому претендентці потрібні не тільки чудові зовнішні дані.
Вважається, що цей праздник прийшов з Німеччини. Прообразом Луції вважається «Christkindlein», маленька дівчинка, одягнена ангелом, що роздає подарунки.
 |
| Christkindlein |
Ніч на 13 грудня сприймається як найдовша ніч у році. Це повір'я зберіглося з XV століття. День пам'яті святої вважався днем перемоги дня над ніччю і зайвий раз підкреслювало, що вона приносить звістку про Світло і про Того, Хто переміг темряву, нагадує про Різдво, що наближається.
З 1724 року з дня св. Люсії в Швеції починаються зимові канікули. У цей день в студентських містечках прийнято вбиратися ангелами і співати пісні, що вихваляють професорів і дякують їм за отримані знання.
 |
| Нобелівський лауреат Альберт Сент-Дьйорді на святі Люсії в Стокгольмі (1937 р.) |
Стосовно громадянського шведського свята, воно сформувався тільки в XX столітті. На Луцію одягли довге біле плаття з червоним поясом, а на голову їй поклали вінок з палаючими свічками. Під час грандіозної святкової ходи Луцию супроводжує свита з дівчат і юнаків, одягнених в білий одяг, що несуть в руках свічки.
У кожен дім приходить своя Луція. Зазвичай це старша донька в сім'ї. Рано вранці вона стукає в двері спалень домочадців і пригощає їх ароматною кавою, пряним печивом (pepparkakor) і традиційними булочками з шафраном (lussekatter).
 |
| Святкування - Фріц фон Дардель, акварель (1848 р.) |
І, звичайно ж, з кожного радіоприймача звучить Пісня Святої Луції, у якої італійський мотив і шведські слова .
Під час свята звучить багато пісень присвячених Люсії. Однією з найвідоміших є «Санкта-Люсія». Музика — Теодоро Коттрау, слова — Сігрід Ельмблад (переклад на українську Крупського Олега).
|
|
"Vitae Lux" / "Світло життя" ~~ Sissel
Sissel Kyrkjebø - Сесіль, відома норвезька співачка зі знаменитим сопрано, під час святкування Дня Св. Люсії в Солт-Лейк-Сіті, штаті Юта (США). Вона розповідає (рідною мовою) про історію свята, яке прийшло з північної Італії в інші країни, в тому числі в Норвегію. Вокал - латинською мовою.
Rick Steves 'European Christmas: Norway
Rick Steves розповідає про святкування дня святої Люсії та Різдва в Норвегії. Ви бачите, як проходить церемонія зі свічками і як вшановують Св. Люсію в норвезьких сім'ях. Місто Drøbak. Виконує хор дівчат з Осло.
"Santa Lucia": співають студенти в церкві Gamle Aker Kirke (Осло)
 |
| Розмальовки онлайн на День Св. Люсії (натисніть тут) |
Пропонуємо Вам спробувати ці традиційні шведські ласощі, рецепти яких віднайдені нами в надрах Інтернету.
Луссекатт (швед. Lussekatt) — випічка, що прикрашена родзинками. Це традиційний шведський кондитерський виріб у формі оборотної латинської літери «S», що запам'ятовується своїм жовтим кольором завдяки тому, що додають у тісто шафран.Луссекатт випікають до Дня святої Люсії, який відзначається в Швеції 13 грудня. До луссекатт подають каву або ґльоґ. Деякі п'ють «юльмуст», аналог українського квасу
Луссекатт швед. Lussekattor
— Борошно — 3-4 склянки
— Родзинки (дрібні без кісточок)
— 100 г — Яйце — 1 шт.
— Свіжі дріжджі — 25 г
— Масло вершкове — 50 г
— Молоко — 1 склянка
— Сир — 125 г
— Шафран мелений — на кінчику ножа
— Мелене насіння кардамону
— 1/2 ч. л.
— Цукор — 4 ст. л.
— Сіль — 1/2 ч. л.
Молоко злегка підігріти, додати розкришені свіжі дріжджі, цукор, порошок кардамону і шафрану, сіль. Всипати більшу частину просіяного борошна, влити розтоплене вершкове масло і замісити м'яке тісто, додаючи у міру потреби борошно. Накрити миску з борошном рушником і поставити в тепле місце на 1 годину. Потім, вимісити тісто, розділити на невеликі кульки. Можна розкотити кульки в джгути і сформувати з них булочки у вигляді латинської літери «S». Кожну булочку змастити збитим яйцем, прикрасити родзинкою і запікати при 200 °C приблизно 10 хвилин. Їх можна формувати по одинці, або зліплітати попарно (хрестиком), щоб вийшов древній символ сонця.
В енциклопедії символів такі булочки (різноспрямовані спіралі, з'єднані посередині) зустрічаються на грецьких вазах і символізують воду або море. Також їх знаходили на кам'яних гравюрах, виявлених на території сучасної Швеції, що відносяться до Бронзового віку.
1 ч л шафрану
250 мл теплого молока
500 г борошна хлібного
7 г сухих дріжджів швидкої дії
1 ч л солі
50 г цукру
50 г несолоного масла, розтопленого
100 г сиру (або Quark)
1 яєчний жовток
жменю родзинок (для булочок)
Спосіб приготування:
1. Якщо робите пиріг з шафраном, змастити маслом форму для кексу місткістю 900 г; якщо булочки - змастити маслом деко. Замочити шафран в молоці на 5-10 хвилин.
2. Змішати борошно, дріжджі, сіль і цукор в мисці і зробити заглиблення в середині. Додати розтоплене масло в молоко з шафраном і перелити в глечик.
3. Додати сир (м'який творог). Перемішати, потім руками в борошні замісити тісто. Місити на поверхні, посипаній борошном, 10 хвилин. Покласти в миску, змащену маслом, накрити плівкою і залишити в теплому місці на 1 1/2 - 2:00 поки не підніметься. Обім'яти тісто.
4. Для хліба: сформувати тісто в буханець і покласти в підготовлену форму. Накрити нещільно плівкою і залишити в теплому місці на 45-60 хвилин, поки не підніметься за краї форми.
5. Для булочок розділити тісто на 12 шматків і розкачати кожен в прямокутник приблизно 20 см завдовжки. Закрутити кожен у формі S якомога щільніше. Покласти на підготовлений лист і накрити. Залишити на 30-45 хвилин, поки не піднімуться.
6. Тим часом розігріти духовку до 220 гр С. Булочки змастити жовтком, не даючи йому стікати на деко, інакше булочки прилипнуть. Запікати протягом 15 хвилин, потім зняти з дека і покласти на решітку.
7. Для хліба, знизити температуру до 200 гр С. Продовжувати запікати ще 20 хвилин. Охолодити на решітці.
Пряник (pepparkakor)
Інгредієнти:175 г вершкового масла або маргарину,
300 г цукру;
170 мл теплого молока,
0,5 ч. ложки харчової соди;
225 г борошна,
2 ст. ложки меленого імбиру,
1 ч. ложка меленого запашного перцю,
1 ч. ложка суміші прянощів (кориці, гвоздики, мускатного горіха);
2 збитих яйця.
Приготування:
1. Покладіть масло і цукор у велику посуд і нагрівайте 3 хвилини, щоб тільки розтопити.
2. Підігрійте молоко протягом 20-35 (40) секунд і змішайте з содою.
3. Просійте борошно і спеції в розтоплену масляну суміш, додайте тепле молоко і збиті яйця, добре збийте, щоб вийшла однорідна маса.
4. Викладіть тісто в квадратне деко з довжиною сторони 23 см і поставте на решітку для смаження.
5. Випікайте при 420 °C (350 °C) протягом 10,5-15 (17) хвилин. Перевірте готовність, навіть якщо зовні пряник буде виглядати сируватим. Як тільки він почне рум'янитися по краях — діставайте з духовки.
6. Поставте на дротяну решітку і дайте охолодитися на деко. Він швидко стане хрустким.
7. Поріжте квадратиками або смужками.
8. Пряник буде смачніше і ароматніше, якщо він визріє в герметичній упаковці протягом 2 днів.
Пряне печиво:
Борошно - 540 гр.
Вершкове масло - 182 гр.
Мед (вона пише, що в оригіналі меляса, але можна мед) -140 гр.
Тростниковий цукор - 126 гр.
Звичайний білий цукор - 50 гр.
Кориця - 1,5 ст. л.
Імбир - 1,5 ст. л.
Гвоздика мелена - 0,5 ч.л.
Розпушувач -10 гр.
Вода - 180 гр.
Спосіб приготування:
1. У каструлі нагріти воду разом з медом, цукром і спеціями і постійно помішуючи довести до кипіння.
2. Вимкнути, додати вершкове масло шматочками і помішувати, поки воно не розтане.
3. У зручну велику посудину всипати борошно і розпушувач і постійно заважаючи дерев'яною ложкою вливати тонкою цівкою гарячу медову масу. Помішувати до тих пір поки маса не стане однорідною. Накрити і поставити в холодильник на ніч.
3. Поверхню дошки посипати борошном і розкачати шар 2 мм. Чим тонше печиво, тим більш воно хрустке. Вирізати фігурки і запікати в гарячій духовці 170 ° С близько 10 хвилин.
4. Остудити і зберігати в коробці (полежавши пару днів пряники стають смачніші).
Юлмуст (швед. Julmust) — традиційний шведський газований безалкогольний напій на основі води, лимонної кислоти, карамельного барвника і прянощів (гвоздика, бадьян, кардамон). Зазвичай продається в крамницях. Нагадує український квас. Вживається в період пізнього адвенту і безпосередньо в католицьке Різдво, будучи невід'ємною частиною свята. У різдвяні свята юлмуст — найпопулярніший напій у Швеції і за кількістю продажів залишає далеко позаду навіть найбільш відомі марки газованих напоїв. Оригінальний повний рецепт юлмуста є таємницею і відомий лише виробникам. На етикетках напою часто зображується Юленіссе — шведський Дід Мороз.Шведський ґльоґ
Головне в ґльоґу — це пряна, витримана на спеціях основа. Вона настоюється цілий рік заздалегідь. • 200 мл портвейну • 100 мл коньяку • 700 мл віскі • 1 столові ложка лікеру «Крем де кассіс» (Crem de cassis) • 5 стручків ванілі • 5 паличок кориці • 1 ст. л. суцвіть гвоздики • 1 мускатний горіх (натерти або розчавити) • половинка стручка перчика чилі • 1 чайна ложка горошком чорного перцю • 3 зірочки анісу • 2 насінини чорного кардамону • 2 ст. л. жовтих родзинок • 3 шт. чорносливу • 3 шт. курагиВ напій додавати після року витримки: • червоне вино • коричневий цукор
За бажанням ще: • сині родзинки, шматочки мигдалю
Змішайте алкоголь, додайте спеції, гострий перчик, родзинки, курагу і чорнослив. За бажанням можна додати апельсинову цедру. Отриману суміш перелийте в пляшку, закоркуйте і тримаєте в холодильнику протягом року. Намагайтеся струшувати вміст через день. Через рік відфільтруйте основу. Перед подачею змішайте основу з вином і коричневим цукром у пропорції: 10% основи, 85% червоного вина і 5% коричневого цукру. Підігрійте (не даючи кипіти) і подавайте за бажанням з родзинками і мигдалем.
Листівки з Днем Св. Лукії
http://laviedesparoisses.over-blog.com/article-sainte-lucie-113251448.html
http://scandistyle.ru/rozhdestvo-v-shvecii/
http://ww2.raccontidifata.com/2012/12/filastrocche-santa-lucia.html
http://www.biblekids.eu/saint.html
http://www.catherine.spb.ru/index.php/comments/lusy
http://www.christusimperat.org/ru/node/5060
http://www.liveinternet.ru/community/5182841/post361672341/
http://www.lulu.com/shop/anna-maria-perini/la-vera-storia-di-santa-lucia/ebook/product-21258173.html
Немає коментарів:
Дописати коментар