Легенди і перекази
Ясна, холодна ніч спустилася над Вифлеємом, коли стара Біфана вернулася до своєї вбогої хатини. Щодня з ранку до пізньої ночі стара жінка працювала по чужих людях, щоб заробити собі на шматок хліба.
Не пам’ятає інших днів у своєму житті Біфана. Малою дівчинкою тинялася в наймах, потім одружилася. Чоловік скоро помер. Був один хлопчик у Біфани, але також помер. Зосталася жінка сама з своїм горем та злиднями...
Не пам’ятає інших днів у своєму житті Біфана. Малою дівчинкою тинялася в наймах, потім одружилася. Чоловік скоро помер. Був один хлопчик у Біфани, але також помер. Зосталася жінка сама з своїм горем та злиднями...
Сьогодні пощастило Біфані заробити трошки більше, ніж завжди. Тож, вертаючись додому, купила вона ласощів та горіхів, щоб віднести сусідському хлопчикові, який вже довгий час лежав хворий.
Вдома було холодно, непривітно, неприбрано. Біфана подивилась навколо і заходилася порядкувати. Раптом у двері хтось застукав. Біфана здригнулась: «Хто б це був? Нерано вже!...А в хаті нелад... Не пущу до хати нікого...» — Прочинила двері й непривітно запитала:
— Що ви хочете? Чому пізньої ночі турбуєте стару жінку?
Коло дверей спинився караван*. Чужинці в багатій одежі стояли біля навантажених верблюдів.
