ДЕНЬ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Небесна сотня
Йде по Інститутській,
І кожен крок відлунює у вічність.
Яка доба настала тут, мій друже,
І чим живуть сьогодні українці?
Так само ходять
Стомлено і журно
В турботах повсякденних копійчаних,
А ось в розкішних «Лексусах» і «Джипах»
Вельможно «слуги» їдуть у парламент.
Ось промайнула
Постать кострубата,
Знайшла чинарик, сіла в підворітті…
–Ну, як тобі, скалічений солдате,
тепер живеться-можеться на світі?
–Ходив і я
Під кулями тут з вами…
Та схибив снайпер – дав іще пожити.
У добровольчім був я батальйоні…
Під Іловайськом вийшло нам зустрітись…
Важка повисла
В темряві мовчанка…
І мовить сотник зрештою до нього:
«Ставай до нас. Великий бій чекає.
В далеку вирушаємо дорогу».
Вечірній Київ
Мерехтить вогнями.
Події осягаючи торішні,
Небесна сотня йде по Інститутській,
І кожен крок відлунює у вічність.
