Всесвітній День ґудзиків

Цікаве свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці і їх уважні клієнти - «Всесвітній День ґудзиків», відзначається щорічно 16-го листопада. Воно було засновано американською організацією National Button Society, започаткованою в 1938-му році, ще в XX столітті.

Деякі з нас іноді навіть не помічають на скільки важливий для нас цей елемент нашого одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. Гудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративні функції, але й нес цілком певне інформаційне значення.

Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії. Одна з найбільших приватних колекцій, вважають, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще в 1983-му році. За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100.000 примірників) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі. У Швеції, наприклад, основу колекції застібок в Стокгольмському музеї склав переданий одним з місцевих церковних пасторів в дар набір з більш 40000 одиниць ґудзиків.
Є колекціонери гудзиків і в Україні. Наприклад, у колекції тернополянина Богдана Шаблія вже є більше тисячі гудзиків, однак  він запевняє, що власне, справа не в кількості, а в їх унікальності.
 – Хтось дозволяє собі колекціонувати машини, а я –  ґудзики, – жартує Богдан Іванович.

Гудзики кріпляться на спеціальних планшетах – відповідно до історичного походження. Найдавніший відноситься до часів Римської імперії – це фібула, є у колекції ґудзики доби Київської Русі, а також клубу домашніх колекціонерів, американські, СССР та багато інших.
– Досліджувати ґудзики насправді надзвичайно цікаво, – ділиться Богдан Іванович. –  Адже завдяки цьому можна довідатися чимало нового та цікавого. Кожен ґудзик – це історія, носій цікавої інформації про епоху, людей. Наприклад є ґудзики, які несуть інформацію з внутрішньої сторони – в основному військові, а зверху мають гладку поверхню. Якщо описати кожен, то можна захистити наукову дисертацію (жартує – авт.).

Є у колекціонера заповітна мрія – створити домашній музей  і  запевняє, що експонатів для цього у його фондах вистачить. За  словами Богдана Шаблія, це лише питання часу і, звісно, коштів. А ще  Богдан Іванович  обіцяє  незабаром подивувати нас новими роботами.